Новий споживчий кошик: що чекати українцям?

1439018635_yak-prozhiti-z-prozhitkovogo-munmuma-karpatskijobjektiv-com_-700x508Україна належить до найбідніших держав Європи не дарма. Соціальні стандарти, які діють в нашій державі, наближають її до рівня Африки, а влада не поспішає виправляти ситуацію та боротися з бідністю. Половинчасті реформи і популізм на тлі панування фінансово-промислових кланів в економіці і політиці прирікають українців на доволі бідне існування.

Одним з критеріїв, по якому можна судити про рівень життя населення і соціальну політику держави, є споживчий кошик. Споживчий кошик – це розрахунковий набір товарів, який мінімально має споживати людина, щоб забезпечити своє елементарне існування. До нього входять товари різної групи: від продуктів, одягу, взуття до меблів, ліків, електротехніки та комунальних послуг. Кожна країна по-різному підходить до формування споживчого кошику. Його складові також можуть суттєво відрізнятися. Споживчий кошик потребує постійного оновлення, оскільки змінюються потреби людини. Також він використовується при формуванні таких мінімальних соцстандартів як прожитковий мінімум, мінімальна зарплата та пенсія і таким чином впливає на державний бюджет.

В Україні досі діяли давно застарілі норми споживчого кошику, затвердженого ще у квітні 2000 року. Тоді Кабмін ухвалив постанову №656 «Про затвердження наборів продуктів харчування, наборів непродовольчих товарів та наборів послуг для основних соціальних і демографічних груп населення». Ця постанова особливо не афішувалася. Але саме на її основі ухвалювали мінімальні соціальні стандарти багато років. В цьому документі було чимало дивних і диких норм. Зокрема такі: одяг на 6 – 8 років на одну людину, 2,5 кг риби на рік, одна пара взуття на 5 років, стрижка 4 рази на рік, один стілець на 15 років і шафа та стіл на 25 років. Про те, що людина споживає чай, каву, спеції, або що жінки носять штани не згадувалося взагалі.

Через такі індикатори соціальних благ українці цілком закономірно перейшли у статус найбідніших в Європі. Понад половину доходів сьогодні витрачається на продукти харчування. Тоді як у розвинутих державах світу на цю статтю йде до 20%. Вартість споживчого кошика у нас мізерна. А у тій же Польщі вона становить приблизно 400 євро. Не кажучи вже про інші країни Європи. Звісно, влада може виправдовуватися нестачею коштів, складним соціально-економічним станом. Але якщо вона за 16 років не змогла навести лад в країні і закласти міцний фундамент економічного росту, то може така влада не потрібна? Зрозуміло, що такий деформований споживчий кошик був необ’єктивним і не міг відобразити реальні потреби сучасної людини. Але влада змінювалася, потреби пересічних громадян також зазнавали певних трансформацій, а споживчий кошик продовжував лишатися незмінним. Хоча мав би оновлюватися кожні п’ять років. Знадобилося більше 16 років, щоб в уряду дійшли руки до його перегляду. І то це було зроблено на так з доброї волі влади, як під тиском громадської думки.

Керівник проекту «Відкритий Суд» Станіслав Батрин подав позов до адміністративного суду проти Кабміну щодо норм споживчого кошика. Внаслідок розгляду справи наприкінці 2015 року Київський апеляційний адміністративний суд підтвердив, що Кабінет міністрів України зобов’язаний провести науково-громадську експертизу набору продуктів харчування, набору непродовольчих товарів і набору послуг для встановлення прожиткового мінімуму в Україні. Уряд довго зволікав. І ось тепер вирішив, що час настав.

В Інтернеті з’явилися основні параметри нового споживчого кошику, який хоче затвердити уряд Гройсмана. Як виявилося, влада таки не змогла кардинально змінити підходи до його формування. З одного боку, деякі малі зрушення є. Пропонується збільшити норми споживання птиці на 2 кг – до 14 кг у рік, риби з 2,5 кг до 9,5 кг у рік. Чай, кава, сіль та спеції також передбачено. Дещо покращився стан справ з одягом та взуттям. Хоча критерій одна куртка на 5 років, два плаття і два костюми на сім років, одні брюки раз на чотири роки і одне полотенце раз на шість років виглядають дещо сумнівно. Трохи покращився стан справ з ліками. Але дуже погіршилися норми використання води і газу на одну людину. Тепер доведеться економити, щоб помитися. Також уряд Гройсмана вважає, що з українців достатньо стаціонарного телефону, а мобільний не потрібний. Про інші сучасні технологічні прилади влада забула.

Наскільки нормативи споживчого кошика відповідають мінімальним потребам сучасної людини? Деякі експерти кажуть, що прожитковий мінімум в Україні потрібно підвищити в 4 рази, щоб забезпечити мінімальний рівень соціальних стандартів. Але уряд користується тими, що немає чіткої методології розрахунку споживчого кошика і маніпулює цифрами прожиткового мінімуму у бік його зменшення. Побажання уряду до норм споживання українців суперечать нормам Міністерства охорони здоров’я. Так раціональна норма споживання м’яса та м’ясопродуктів на одну особу за рік складає 80 кг, а уряд пропонує 53 кг, риби і рибопродуктів – 20 кг, а уряд пропонує 13 кг, ягодів та фруктів – 90 кг, а Кабмін вважає, що достатньо і 64 кг. Так само є порушення норм споживання і по іншим видам продуктів (молока і молочних продуктів, овочів, картоплі, олії, цукру, яєць).

Про що можуть свідчити ці факти? Вони свідчать про те, що влада не поспішає кардинально міняти підходи до формування споживчого кошику. Пропонуються лише косметичні зміни, які не дотягують до рівня світових норм споживання. Кабмін ніби свідомо ігнорує розвиток цивілізації і зміну потреб та пріоритетів людини 21-го століття. Замість того, щоб затвердити реальний споживчий кошик, який дійсно забезпечує людині елементарне гідне існування, владні мужі намагаються вдатися до напівкроків. Можливо тому, що дуже не хочуть закладати у бюджет реальний прожитковий мінімум, який відповідає поточним цінам. А може, тому що розраховують, що українці і далі пасивно спостерігатимуть як влада неефективно працює і не поспішає проводити якісні реформи.

Святослав Ворон для replyua.net

Работы бояться – в ЕС не ходить

0_81fee_bf77fb8_xxlАвтор: Юрий Паламарчук

Недавно я разговаривал с одним владельцем кафе, который плакался на то, что его сотрудники хотят праздновать все праздники января, то есть, все выходные, и при этом получать в конце месяца ту же самую зарплату. Наверное ему, как человеку, который сам выплачивает зарплату, это особенно ощутимо, так как бьет по его собственному карману. О чем же помышляет наш наемный работник?

Первая мысль, которая приходит в голову «шара». Халява, праздники, отдых и все такое. Вроде бы, ничего грешного – все любят отдыхать. Дальше идет искреннее возмущение тем, что начальник заставляет работать 31-го декабря и 2-го января. Вот здесь уже начинает пахнуть жаренным. Продолжить чтение

«Работаю, потому что надо семью кормить» — в чем проблема этой фразы

job_killsАвтор: Юрий Паламарчук

На вопрос почему кто-то работает может быть миллион ответов, начиная от «а на что мне жить?», «а что делать» и заканчивая «мне нужно содержать семью», «нужно выплачивать ипотеку». Все эти вопросы сразу как-то обезоруживают. Что можно противопоставить семье, ребенку? Поэтому в обществе принято быть терпимыми к любой работе (пусть это даже будет рэкет), которая позволяет финансировать благие цели (жене шубу, детям мороженое, котейке «Вискас»). И вроде бы мужик этот не такой уж грубый, не такой пугающий, не такой рэкетир. О доме думает. Типичная сценка из 90-х, когда многие прикинутые женщины закрывали глаза на то, что их мужики – бандиты. Продолжить чтение

Как приручить дракона

????????????Ну, пожалуй, дракона – это я загнул, но почему-то в голове засел именно этот мультфильм. В частности, его часть с названием «Книга Драконов». В ней рассказывается о том, как подружиться с разными видами этих, на первый взгляд, ужасных существ. Красной линией в истории проходит мысль о том, что невозможно применить ко всем один и тот же подход, а попытки сделать это чаще опасны, чем приводят к успеху. Но при этом есть и постулаты от которых можно оттолкнуться.

Переносясь в наш мир скажу, что речь идет о Продолжить чтение

Як правильно будувати кар’єру

KarjeraЯ працюю вже понад 10 років. За цей час мені довелося побувати в різних ролях в різних компаніях. Причому перші п’ять років я працював системним адміністратором і мав можливість спілкуватися з працівниками різних рангів.

Часу, щоб наступити на різноманітні граблі, у мене було достатньо, що дозволило зробити певні висновки. Ними я і хочу поділитися, підкріпивши отриманий досвід теорією. Зрештою, кар’єра кожного залежить від деяких закономірностей, усвідомивши які можна уникнути багатьох помилок і рухатися вперед значно швидше.

Людський фактор

Згідно з дослідженнями Gartner Research, компанії, що спеціалізується на аналізі бізнесу, причина 80% критичних збоїв у бізнес-процесах — людський фактор. Відомий в IT-індустрії спеціаліст по проектному управлінню Том ДеМарко (автор бестселерів «Вальсуючи з ведмедями: управління ризиками в проектах з розробки», «Deadline. Роман про управління проектами», «Людський фактор. Успішні проекти і команди») наводить більш детальну статистику: близько 15% всіх проектів закінчилися нічим — були скасовані, перервані, відкладені або їх результатом стали нікому не потрібні продукти. У разі великих проектів картина ще гірша: крах настиг 25% проектів, трудові затрати яких становила понад 25 людино-років. В переважній більшості ситуацій причина невдачі лежала не в області професійних навичок команди.

Важливість людського фактора також підтверджує і спільне дослідження Гарвардського університету, Фонду Карнегі та Дослідницького центру Стенфордського університету. Згідно з його результатами, успіх в роботі на 85% залежить від соціальних навиків («м’яких навиків», soft skills) і лише на 15% — від знання предметної області і технологій («твердих навичок», hard skills).

Про що говорять ці цифри? По-перше, що здебільшого проблеми в проектах сховані в людській природі. По-друге, вони показують, що успіх у роботі залежить насамперед від уміння взаємодіяти з людьми, а не від знання та навиків в даній сфері. По-третє, що «м’які навички» повинні бути розвинені не менше, ніж «тверді». Це означає, що цілий пласт завдань і проблем, з якими повинен уміти справлятися фахівець, який планує рости, лежить в області взаємовідносин з іншими людьми. Продолжить чтение

«Дедлайн» не обязательно означает смерть

deadline-1-558x371Автор: Юрий Паламарчук

Частенько бывает так, что дедлайн по работе смерти подобен. Недаром в этом слове присутствует сама смерть (deadline). И все-таки, почему для одного человека дедлайн страшен, а для другого нет? Почему кто-то нервничает, когда подходит крайний срок сдачи проекта, а для кого-то это спокойная рутина? Если взять, к примеру, нашу жизнь, то она просто напичкана этими самыми дедлайнами: встать в 7 утра, закончить зарядку к 8:30, выехать на работу к 10 (если жесткий график), пообедать за один час, что-то сделать на работе и написать до вечера отчет. Вот на ровном месте пяток дедлайнов. Но мы ведь не паникуем каждый раз, когда нужно где-то вовремя быть и что-то успеть сделать. Если путь из точки А в точку Б занимает один час, то человек выходит из дому за час. Если нет пробок, то он успевает вовремя и при этом не изматывает себе нервы. Что же происходит с дедлайнами на работе? Продолжить чтение

Война МВФ за будущее Украины

zagranicaМеждународный Валютный Фонд уже целый год задерживает финансовую помощь Украине. Но это не та причина, из-за которой украинцы плохо живут.

 

МВФ понял, что дал маху с «расширенным финансированием» Украины. Аппетиты у местных элит большие, а дела — едва заметные. Теперь совет директоров МВФ собирается для пересмотра программы. Продолжить чтение

Сансара проти Стіва Джобса. Чому люди досі нещасливі?

439_900Вітання.
Сьогодні поговоримо про невеличкий парадокс, пов’язаний із одним з ключових понять наук про людину — про щастя.
Щастя входить до набору так званих базових понять, означення яких практично неможливе, але разом з тим, кожна людина розуміє про що йдеться, хай навіть і розуміє по своєму.
Також можна більш-менш погодитися, що кожна людина так чи інакше прагне до щастя. Це знову ж таки базова мотивація, яка якщо і порушується, то внаслідок певних мутацій, біологічних або, наприклад, соціальних.
Разом з тим, щастя — поняття досить відносне. Необхідною його умовою є забезпечення базових фізіологічних потреб, та й то не завжди. Продолжить чтение