Денис Ман — Начальник управління з питань молоді і спорту у Закарпатській області

11801943_978510625533606_1032412428_n
Починаємо рубрику знайомств з людьми, які так чи інакше причетні до проекту «Куб-Лайф». Для когось — це просто словосполучення, для інших — стартова площадка. Хтось може почерпнути звідси якісь ідеї та інформацію, для інших — це взагалі щось незрозуміле. Тому почнемо знайомство. Розпочнімо з тих, хто просунувся найдалі в ієрархії проекту і порівняємо, наскільки вони просунулися у житті.

Мені випало за честь представити вашій увазі інтерв’ю з Денисом Маном, який, на час публікації матеріалу, займає державну посаду. Денис — начальник управління з питань молоді і спорту в Закарпатській області.

Привіт, Денисе, знаю, що в тебе досить насичений життєвий ритм і дякую, що знайшов кілька хвилин для відповіді на запитання. Розкажи коротко про себе. Де народився, як пройшло дитинство?

Привіт. Я народився в родині звичайних працівників: мама — швачка, батько — будівельник. Родина середнього класу. Виріс та навчався в сільській школі. Вважаю, що Тур’я-Реметівська школа завжди була і залишається однією з кращих за тими знаннями і рівнем підготовки, яка дається учням.

Школу завершив з відзнакою. Один із найбільш цікавіих предметів — географія. Власне, саме з ним прийшов на навчання до вищого навчального закладу — Ужгородського навчального центру КНТЕУ. Навчався на спеціальності Менеджмент туристичної індустрії. Паралельно з навчанням займався проектами в громадській діяльності, зокрема студентським самоврядуванням.

Яким чином ти потрапив на державну службу?

На державну службу прийшов з громадського середовища, хоча, на час зміни роду діяльності із керівника гуртків на роботу в облдержадміністрації, очолював молодіжне крило партії «УДАР» Віталія Кличка. Два роки був помічником-консультатном народного депутата Валерія Пацкана на громадських засадах.

Тобто ти займався цим добровільно?

Так.

Що тебе підштовхнуло займатися соціальною роботою?

Якось так склалося, що громадська, чи то соціальна, робота почалася ще зі шкільного самоврядування, а «тягнеться» протягом життя. У нашому світі чимало соціальних проблем, які ми можемо вирішити власними силами через волонтерство, громадські організації та соціальні проекти. Напевно, це одна із найвагоміших причин, чому я за це взявся. Ми відповідальні не лише за себе, але й за оточуючих.

Яка роль громадських організацій у становленні держави?

Серйозна. Дуже велика і вирішальна роль. Інститути громадянського суспільства сьогодні є майданчиком, чи то платформою, для формування команди однодумців, які далі вирішують, чи йти політичним шляхом, чи йти громадським шляхом, але, в будь-якому випадку, це інструмент для змін

Як, на твою думку, ГО впливають на формування держави, бо з твоєї відповіді вони виходять якимось перевалочним пунктом для політики?

Громадські організації — це своєрідний контроль за владою, а також — це формування відповідального суспільства, яке сьогодні перебуває на стадії зародження. Якщо громадські організації не є політичними проектами (парапартійні організації), вони — абсолютно життєво важливе явище для змін в Україні.

І чим же конкретно ти займався? Це було щось одне? Чи ти рухався одночасно в кількох напрямках?


11749626_978510902200245_812560805_n 
Проектів було дуже багато: від інформаційно-просвітницьких до благодійних. Було чимало студентських проектів із навчання правам студентів.

Найбільші проекти за охопленням учасників — це «Купи зустріч — допоможи дитині» та серія проектів «Школа молодого активіста», якими керував.

Думаю, читачі мають звернути увагу, що саме ти був керівником цих проектів. А, отже, це говорить про те, що не просто пливеш за течією, а є генератором чогось нового. І як же тебе занесло в наш «Куб-Лайф»?

 Зміни починаються з того, що ми сприймаємо щось нове і незвичне для нас. Коли я чогось не розумію або не можу пояснити відразу, я намагаюся заглибитися в ідею. Навколо нас дуже багато нового і часто ми проживаємо довгий відрізок часу, не помічаючи унікальних речей. От не хотілося б пропустити в житті щось таке, що нас змінює. Цей проект — теж свого роду щось інакше. От і привернув увагу після короткої презентації від одного хорошого друга.

Чим для тебе є даний проект?

«Куб-Лайф» — це проект як освітній, так і практичний, що сьогодні дуже важливо. Ми говоримо про необхідність змін, які потрібні не завтра, а зміни, які треба вже сьогодні. Я гадаю, що спроба мислити по-іншому — це важливий елемент привертання уваги. Зміни відбуваються не біля нас, а починаючи з нас. Інтелектуальний клас, який сьогодні дуже важливий для відновлення економіки, не може бути побудований за партійним, чи то квотним, принципом. Його слід будувати, виходячи із загальних інтересів суспільства та правил ринкової економіки. Поки що ми маємо клановий (кумівський) підхід до організації влади. Дуже часто фахівців у сферах нашого повсякденного життя не видно взагалі. Гадаю, що філософія, яку несуть учасники такого віртуального світу, як Куб-Лайф, сьогодні альтернатива процесам, які відбуваються в зовнішньому світі.

Я знаю, що в проекті ти від самого його заснування — з квітня 2014. Що змінилося в твоєму житті за цей час?

Ну, щодо змін, то змінюється Україна, а разом з нею і ми. Моє життя досить динамічне. З’явилася родина, син, робота та погляди на деякі речі.

А от мені цікаво, чи віриш ти в Бога?

Я виріс в родині з традиційними поглядами на життя. В тому числі, мене виховували християнином. А це значить, що вірю.

Добре, а в Україну віриш?

Так, в Україну вірю.

Ти маєш доволі широкий погляд, як з позиції громадських організацій, так і з позиції держслужбовця досить високого рангу. Як думаєш, скільки часу Україні потрібно, щоб стати сильною державою?

Це складне питання.

А я й не казав що буде просто =)

Його важливо розуміти як з позиції громадського активіста, так з позиції державного службовця. Скажу, що саме з другої позиції виглядає, що цей час прийде зовсім не скоро. Люди хочуть змін, але не готові змінюватися, на жаль. В цьому щось загрозливе. Але, за останні 2 роки, в нашому суспільстві і державі відбувалися процеси, які серйозно впливають на наше світосприйняття. Зараз ці процеси отримали нові потужності. Я не готовий назвати період, за який відбудуться ці зміни, але вони точно будуть, бо цього прагне сучасне молоде покоління.

Що в України та українців є сильними сторонами, а що нас постійно тягне назад і не дає розвиватись?

Україна — величезна держава з великими історичними подіями, навіть величними. Люди, які жили на території нинішньої нашої держави в різні періоди, формували те, що сьогодні ми цінуємо: державність і незалежність. Бажання мати власну єдину державу — це, безумовно, наша сильна позиція. Так от, сьогодні ми її маємо. Але з цією державністю ми втратили національну ідею (раніше саме незалежність була нашою ідеєю), а нова не сформувалася як стратегія розвитку держави. Ми маємо багато національностей, які себе асоціюють з Україною. Це сильна сторона. Проте всередині держави є і п’ята колона, яка розхитує. В різні часи вона проявляється через різні інструменти: церкву, політику, ЗМІ, класи суспільства. У нас є три гілки влади і найкраща в світі конституція, але закони не виконуються, підходи до реалізації прав та законів мають вибірковий характер. Над цим нам доводиться працювати щодня. Моментів купа, але всі вони починаються з освіти і виховання, яке знаходиться на перехідному  етапі свого розвитку — ніби вже не ідеологічно-комуністичне, але ще і не спрямоване на ринок. Інтернет ніби і є, але не у всіх. Інформація у вільному доступі, але інколи за неї треба поборотися.

Хто з відомих історичних особистостей і з твоїх близьких для тебе є взірцем і чому?

Я не люблю ідеалізувати людей, чи то з історії, чи то з оточення. Я недосконалий, і я це розумію. Десь уявляю собі, яким хочу бути і яких принципів дотримуватися. Знаю точно, що історія нас вчить бути правильними і робити правильні речі. Я вчуся на помилках: як на своїх, так і на помилках інших людей, в тому числі і на помилках людей, що мене оточують.

Ну, якщо ти так говориш, то, мабуть, щось робиш, щоб стати кращим?

Наше життя — постійні зміни. Менеджмент — сфера, в якій я зараз живу, — не є сталим і залежить від багатьох факторів. От намагаюся від них не відставати. Робота державного службовця — це також законодавчий вплив. Тому щодня читаю закони. Ну і, звісно, моя сфера — з-поміж усього — це спорт. Намагаюся не відставати від спортсменів. Не для титулів, а радше для того, аби триматися у формі.

Можна з впевненістю сказати що в досить молодому віці ти вже зміг досягнути багато з того, що  багатьом не вдається навіть за все життя. В чому секрет?

Не вважаю, що досягнув чогось надреального. Якщо є бажання, можна багато чого зробити. Але, окрім бажання, важливі також наполегливість, тверді наміри до змін і принциповість. Вважаю, що останнє має дуже велику роль, як в принципі і попердні два. А ще важливо, аби поряд були люди, які в тебе вірять. Тоді можна зробити взагалі все. Людська пиирода така, що ти постійно сумніваєшся: правильно чи неправильно, добре чи погано, зробити чи не зробити. А, коли тобі підказують, що все вдасться і ти можеш — з’являється бажання і сили. Вдячний своїй дружині за те, що вона для мене є такою опорою в житті.

Чи часто в своєму житті ти зіштовхуєшся з труднощами? Як їх вирішуєш?

Це питання риторичне: з труднощами не зустрічається, напевно, хіба що мертвий. Кожна робота (дія) має свою протидію. В державній службі цей принцип так само присутній. Як вирішую? Певно, як і всі: підходжу з найбільш оптимального боку до проблеми, попередньо її вивчивши, і приймаю рішення, яке з різних позицій виглядає як набільш ефективне.

В США конгресменам давали для обов’язкового прочитання одну досить розумну книжку, яка сформувала культуру та ідеологію їх, як держави. Що це за книжка, я не називатиму. Скажу лише, що ми вивчаємо її в нашому проекті. Хочу, щоб ти пояснив один уривок з даної праці.
«Сила, не керована зовсім або погано керована, не просто марнується але і, б’ючи в темряву і потрапляючи своїми ударами лише в повітря, приймає їх назад, отримуючи удари у відповідь. Це руйнування і занепад.
Сліпа сила людей — це Сила, якою слід управляти Розумом і Законом. Два найголовніших рушії — це Істина і Любов. Коли ці сили об’єднуються і управляються відповідно заради Істини і Справедливості, тоді народ починає свій рух.»

Я гадаю, що десь у моїх словах вище простежується і трактування цього уривку. Ми не досконалі, а від цього розуміння хочеться змінюватися. Разом із тим, що хочеться змін, виникає розуміння, в яку сторону хочеться змін. Формується уявлення чи візуалізація. Вона може бути прообразом істини. Чи навіть і справедливості. Любов у даному випадку — це задоволення, яке ти отримуєш від того, що зробилося, змінилося, чи яке перебуває в процесі таких змін. Формула може виглядати як пряма залежність, обернена залежність, може мати одне чи багато невідомих, але вона завжди має розв’язок. Якщо умова правильна спочатку, звісно. Так от цей вираз — своєрідна формула для дій. Те, який розв’язок цієї формули, не завжди співпадає в усіх людей, але до нього прагнуть всі. Так от формування нашої держави зараз з багатьма невідомими і надскладною формулою. Поки що розв’язку немає, але він, безперечно, з’явиться. І для цього потрібні дії, бажання та системність

І наостанок, в чому, на твою думку, сенс життя?

 Щаслива родина, як елемент щасливої держави. Певно, якось так.

Дякую.

 

 

814 просмотров