Турченко Сергій Васильович – адміністратор КУБа

7cb8WEDbXLcПрийшов час нам познайомитися. Адже якщо ви зацікавилися цим сайтом, то маєте знати, хто тут усім «заправляє» та задає потрібний тон.
Отож, коротко про себе.

Народився 29 жовтня 1987 року в с. Гланишів Переяслав-Хмельницького району Київської області. Там же закінчив школу з відзнакою. У 10 класі став Президентом школи, після чого серйозно зацікавився самоврядуванням.
Про своє дитинство та передумови становлення особистості можу сказати, що був енергійною дитиною. Батьки вирішили оцю мою завзятість скерувати в навчання. Тим паче, що в умовах невеличкого села (та ще й на тлі перебудови, становлення незалежної України) особливих варіантів для повноцінного розвитку дитини годі було й шукати. Тож, намагався використати усі можливості.

Переломний момент

Отак плив я собі за течією, був зразковою дитиною, але в 14 років в мені щось ніби «клацнуло». Я усвідомив, що щось в нашій країні відбувається не так.  В моїй голові з’явилися концепції «правильної» держави. Ідеальна держава, як правління кращих і знатних, — аристократичний державний устрій. Ще Платон вважав цей тип державного устрою найкращим, хоча й сприймати його можна двояко: якщо з правителів виділиться хто-небудь один, це буде монархія, якщо правителів декілька — аристократія. Саме в тому юному віці ідея перебудови держави почала окреслюватися в чіткі форми. Я жадібно, з пристрастю вишукував корисну інформацію з права, психології та лідерства. Так зароджувався мій характер, формувалася життєва позиція. І, хоча вже пройшло багато часу, та Ідея досі розвивається і вже знайшла прибічників. Мабуть, саме так формуються цілі нашого життя.

Студентські роки

Група в нас була сильна. Переважна більшість одногрупників були «лідерами» в своїх школах, і атмосфера конкрутентної боротьби робила кожного з нас ще кращим. З часом ми запровадили правило економії студентського часу й сил «кожному — своє» і ми сформували функціональні сфери (хто з нас що вчить). Таким чином ми досягали значно більших результатів коли розділяли всю роботу, а потім ділились результатами.

Виникнення КУБа
Але ідеї та теорія — це одне. Потрібно було діяти. І я почав випробовувати власні сили в різних сферах, створюючи все нові й нові проекти. Цей етап приніс у мій лексичний арсенал ще один корисний вислів. «Досвід – це розуміння того, як треба діяти в ситуації, яка ніколи більше не повториться». Завжди, коли я намагався скористатися чужим досвідом, чи вибудувати щось подібне, мої спроби руйнувалися. Звісно, читати біографії видатних людей цікаво, але, окрім крилатих фраз, звідти нічого не можна взяти. Ви не зможете прожити життя Джобса, Ахметова чи когось з президентів. Світ і правила змінюються. Ці люди «пробились» свого часу. Наша мета — зібрати усі пазли в одне ціле з урахуванням реалій сьогодення. У кожного з нас — різні елементи мозаїки. І тут ні друзі, ні родичі не можуть зарадити! Ти маєш самостійно керувати своїм життям і нести відповідальність за кожну помилку.

Фактично для цього й створений КУБ-лайф. Чому КУБ? Пориньте в знання шкільної геометрії.  Я дозволю собі не відповідати на це питання =). Куб-лайф — це проект, покликаний пробуджувати та об’єднувати. У нас немає лідера, бо в кубі, на відміну від піраміди, відсутні точки на вершині. Тут зверху — ціла площина. Група. Аристократія. Еліта. Всі ми маємо закладений потенціал для саморозвитку. Ціллю проекту є об’єднання професіоналів з метою просвітництва.

Яка роль адміністратора в КУБі?

Адміністратор — це не керівник. Це своєрідний модератор, який формує загальний образ організації, слідкує за дотриманням її концепції. Я маю «відсікати» те, що шкодить спільній справі. Слідкую за дотриманням правил і беру участь у розробці стратегій. Куб-лайф — це прототип нового принципу взаємодії та розвитку людей. Це на кшталт українського масонства.

w50I423baMUСтавлення до Бога

Мою статтю «Правильна політика» називають атеїстичною. Я не вірю в Бога як матеріальну субстанцію. Я вірю в Бога як принцип.  Кажуть, у Бога — багато імен. Але що це за імена? Всі вони характеризують якусь дію. Бог – творець, Бог – цілитель, Бог – люблячий, Бог – суворий.  В моєму розумінні, Бог – це найвища ціль.  Працюй над собою! Вчись любити, як Бог. Вчись бути справедливим, як Бог. Будь розумним і добрим, як Бог.

Україна. Патріотизм

Мої дві бабусі — білоруски. Один дідусь — поляк, а другий — українець. Я – Українець. Чому так? Чому не білорус? Бо я тут народився і це — моя Батьківщина. Людина – це пустота (пригадайте будову атомів), вібрація. При народженні ми синхронізуємося зі світом. Наша Батьківщина — це своєрідний камертон, який налаштовує вібрацію.
Чи я патріот? Я вважаю себе ним. Але  в мене нема вишиванки. Не через те що я не шаную українські традиції. Просто це атрибут минулого, а ми маємо дивитись у майбутнє.  Одягання вишиванки не робить людину доброзичливою до співвітчизників. З приводу майданів я прийму участь лише в тому який дійсно дасть Україні шанс щось змінити. Мені боляче дивитись, як політичні шулери маніпулюють свідомістю і призводять до кривавих жертв.

Сильні та вразливі «місця» українців

Почнемо з поганого. Моя хата з краю. Це найбільша проблема, яку потрібно здолати. Це зняття з себе відповідальності. Цей вислів, який для багатьох вже став життєвим принципом, розділяє нас, робить черствими, ледачими. Як тільки-но ми зможемо відмовитись від цього багаторічного прокляття, візьмемо відповідальність за своє життя, своїх близьких та країни на себе, навчимось любити та об’єднаємось – нам ніщо й ніхто не зможе протистояти!

Нашими сильними сторонами є розум, ідентичність і живучість. Фактично ці три якості дозволяють нам адаптуватись за різних умов. Ми можемо еволюціонувати надшвидкими темпами. Цього лише треба по-справжньому захотіти. Як тільки ми (кожен з нас!) стане на правильний шлях, нас вже буде не сила зупинити. Я сподіваюся побачити цей омріяний момент =).x_b464f517

Кумири

Трохи вище я вже зазначав про власне ставлення до життєписів успішних людей. Мене захоплюють люди, які досягають поставленої мети. Люди, які, не зважаючи ні на які перешкоди, складають зрештою свій пазлик, потужно вистрелюючи яскравою ракетою вгору. Якщо я про когось розповідаю, значить, я вражений вчинком цієї людини. Це може бути хтось звичайний, невідомий для широкого загалу. Захоплююсь конкретними справами, а прізвища та персоналії можуть бути різні. Прагну володіти наукою як Тесла, бути мудрим як Піфагор, бути добрим як Ісус.

Ну і на завершення… трохи філософії для роздумів.
Даремно ми зазіхаємо на цілісне осягнення істини лише через міркування. Так досягаємо ми лише істини раціональної; нехай вона і нескінченно цінна, і
має засоби проти хибної філософії. У кожної людини раціональна істина використовується практично всюди; однак вона не здатна передати почуття і ритм живої істини, від якої власне наша сутність повинна знаходити своє життя. Істина така передається сама по собі. Наповнимося ж простоти і станемо подібні дітям, і тоді вірний поводир наш дасть відчути нам її солодкість (Луї Клод де Сен-Мартен).

Дякую вам за увагу !

806 просмотров

Добавить комментарий