Меритократичне суспільство і сучасність: утопія чи реальність?

Влада достойних — Меритократія.

    У сучасній політології та філософії вже не раз переглядали можливості переходу до такого принципу управління, як меритократія. Однак навіть зараз це звучить дещо утопічно: керівні посади займатимуть кращі з кращих, найздібніші представники суспільства, незалежно від їх походження чи соціального статусу. У цій системі людину оцінюватимуть виключно за особистими досягненнями та моральними якостями, а до влади будуть приходити лише чесні та компетентні люди. І не важливо, до якої політичної партії вони будуть належати, та яку віру сповідувати – це не гратиме ніякої ролі.          Звучить утопічно, чи не так? Проте все ж є авторитетні вчені, які бачать меритократію, як модель майбутнього суспільства.

У меритократичній країні найвищою цінністю є життя та здоров’я її громадян: популяризується здоровий спосіб життя та максимально забезпечується безпека кожної людини. Тут панує законослухняність і найменше порушення закону карається! Діє ефективна та справедлива система захисту прав громадян. Стосовно економіки, тут теж все оптимістично та ідеально: зростає рівень національного виробництва, при цьому зменшується кількість імпортних товарів, активно розвивається транспортна інфраструктура, держава забезпечує надійний захист приватної власності, а природні ресурси використовуються бережно та максимально ефективно.

Скептики зараз криво посміхнулися, а любителі популярного хештегу #Зрада зробили висновки про те, що такого не буває, і слово це «меритократія»  абсолютно несумісне з нашим суспільством. Частково вони мають рацію: наразі про такий устрій в Україні говорити дещо зарано. Більш того, відсутність меритократичного суспільства є характерною рисою й для деяких європейських країн. Наприклад, в Болгарії чи Румунії ситуація є не набагато кращою. Але, може варто брати приклад з держав, де вже зробили значні кроки до побудови меритократичного суспільства? Скажімо, у Франції та Великобританії давно набула популярності практика обрання на найвищі посади кращих випускників провідних університетів. В США ця ідея також активно реалізується й особистий успіх американця, зазвичай, залежить від його працелюбства, здібностей, життєвих цінностей та набутих знань. Для введення меритократії варто багато уваги приділяти покращенню рівня і якості освіти в країні та модернізації підготовки висококваліфікованих кадрів в цілому.

Як же проявляється відсутність меритократії? Насамперед, це помітно при влаштуванні на роботу: часто визначну роль відіграють зв’язки, фінансові можливості кандидата, а не його реальні здібності. Навряд чи ви побачите в популярній газеті чи на сайті оголошення про те, що в певній держустанові проводиться конкурс на заміщення посади генерального директора чи провідний ВНЗ шукає професора. Якщо такі випадки й є, то вони одиничні. Система закрита й доступ до неї мають лише «свої». Поширений з радянських часів принцип «Нам чужі не потрібні», на жаль, продовжує діяти й сьогодні. Хай кандидат не зовсім розумний і нехтує законами, але ж він «свій». Тут варто відмітити роль іноземних кадрів у новій українській владі. Це – позитивний сигнал і перший крок до змін. Якщо така тенденція буде поширюватися, то суспільству це піде лише на користь.

Роботодавці не завжди розуміють, що талановиті та здібні люди потребують гідних заробітних плат. Важко уявити, що чесний та сумлінний адміністратор, який працює по десять годин на добу й несе відповідальність за мільйонний бюджет компанії, погодиться робити це за шість тисяч гривень на місяць. Суспільство, яке побудоване на засадах меритократії, має безліч переваг. І це не дивно, адже його лідерами є люди, які отримали цей статус завдяки своїм здібностям та знанням. Тоді кожна людина, яка є частинкою цього суспільства, розуміє як важливо рости та розвиватися. І студент не працюватиме на двох роботах, щоб заплатити за диплом, який йому ніколи не знадобиться, а буде прагнути вивчитися й здобути якомога більше знань за період навчання у ВНЗ. Адже він зрозуміє — тільки так можна отримати посаду своєї мрії та прожити гідне життя.

Прихильники меритократії заявляють про необхідність створення всіх умов для розвитку та навчання здібних людей, щоб вони мали можливість увійти у владні структури та зайняти керівні посади в умовах вільної конкуренції. Принцип меритократії мусить з часом інтегруватися в усі сфери суспільства: освіту, управління, бізнес тощо. Сам девіз меритократичної моделі – «кожному по заслузі» — говорить про відкидання несправедливості та упередженості в соціумі. Постіндустріальне суспільство – це суспільство знань. Тому саме університети мусять стати основними його центрами, а вчені та висококваліфіковані фахівці – головними претендентами на пост президента, міністрів та взагалі всіх керуючих посад. Вони і є меритократичною елітою.

В умовах відсутності меритократії, характерних для сучасного суспільства, деякім людям живеться добре, часто навіть затишно. Це наче замкнуте коло, де всі, хто знаходиться всередині, почуваються комфортно. Вічне правило: «Хай все залишається як є, аби не було гірше». Тут багато несправедливості, обкрадання та кумівства. Набагато важливіше, кого ми знаємо, а не що ми вміємо…  Не дивно, що талановиті люди шукають себе за межами цього кола, в інших країнах, де їхні здібності будуть справедливо оцінені.

Без сумніву, будівництво меритократичного суспільства має бути на одному рівні з створенням незалежної та сильної держави. Перші кроки до його побудови зроблено, тепер головне – рухатися у правильному напрямку.

846 просмотров

Добавить комментарий