Як відомо, на фінансових ринках, як і на будь-яких інших, щось продають і щось купують. Тільки якщо в нашому звичному розумінні об’єктами купівлі та продажу є певні речі, то в економічній сфері ними виступають відповідні фінансові інструменти. Тому, перш ніж аналізувати фінансовий ринок в цілому, варто ознайомитися з їхніми видами.
Отже, основними фінансовими інструментами є: акції, валюта, облігації та ф’ючерс.

Тепер коротко про особливості кожного з них, а також їхню доступність та ризики, пов’язані з покупкою та обігом.

Отже, акція — це цінний документ, який використовується компанією задля отримання нових коштів для свого розвитку. Власник акції має право отримати частину прибутку компанії у вигляді дивідендів. Тобто особа, яка володіє акціями, фактично, є власником частини компанії. І її розмір залежить від того, яку частку від усіх акцій має даний індивід.
Наприклад, якщо компанією було випущено 100 акцій, а певна особа володіє десятьма з них, то це означає, що вона є власником 10% компанії.

Що стосується валюти, то тут ситуація є дещо складнішою. Те, що це грошова одиниця, яку використовують сторони для взаєморозрахунку в різних угодах, відомо кожному. Але сама торгівля валютою означає її обмін з однієї на іншу з метою отримання прибутку від різниці цін між купівлею і продажом.
Сьогодні термін «валюта» вживають для позначення трьох понять. По-перше, грошової одиниці країни (українська гривня, американський долар тощо) та її певний тип (наприклад, срібна чи кредитно-паперова). По-друге, іноземної валюти (тобто грошові знаки інших країн, які виражені в іноземних грошових одиницях та використовуються переважно для міжнародних розрахунків). По-третє, міжнародної грошової розрахункової одиниці та платіжного засобу (наприклад, євро).

Існують так звані резервні валюти, у яких центральні банки країн накопичують та зберігають резерви для міжнародних розрахунків за зовнішньоторговельними операціями (ця валюта теж є іноземною).
Серед величезної кількості видів грошових одиниць існує сім основних валют, які найчастіше використовують у міжнародних розрахунках: долар США, австралійський долар, євро, канадський долар, швейцарський франк, японська єна та фунт стерлінгів.

Крім вищеназваних та досить звичних для нас валют (реальних), існує і валюта віртуальна — криптовалюта. Більш того, за останні кілька років вона набрала чималої популярності й на сьогоднішній день кількість її різновидів вимірюється сотнями. Криптовалюта — це такий собі цифровий актив, емісія та облік якого часто децентралізовані. Функціонування системи відбувається в рамках розподіленої комп’ютерної мережі. При цьому зазвичай вся інформація про транзакції не зашифрована й подається відкрито.
Термін закріпився внаслідок статті про Біткойн (Bitcoin) «Crypto currency» (Криптографічна валюта), опублікованій в 2011 році в журналі Forbes. Сам же автор Біткойн використовував термін «електронна готівка» (Electronic cash). Біткойни використовуються для обміну на товари чи послуги у продавців, які згодні їх приймати. Через онлайн-сервіс обміну цифрових валют, інші системи оплати чи обмінні пункти відбувається заміна біткойнів на звичайну валюту. Криптовалюта повинна була стати радикальною альтернативою традиційним грошам. Біткойн являє собою систему цифрових жетонів, всі дії з якими відбуваються без участі третьої сторони. Задля безпеки, в системі використовують спеціальні криптографічні методи. Біткойни існують у вигляді записів у електронній базі блокчейн, в якій у нешифрованому вигляді зберігаються всі транзації з вказівками на біткойн-адреси відправників та отримувачів, але без вказівки на їхніх реальних власників. Користувачі системи мають «біткойн-адресу», на яку можна отримувати цю віртуальну валюту. Адреси зберігаються в інтернет-гаманцях, які функціонують як банківські рахунки. Хоча для біткойна традиційно використовують термін «валюта», варто зазначити, що в багатьох країнах, в тому числі й у США, його вважають товаром.

Не дивлячись на популярність цієї валюти, нещодавно стало відомо, що один із її розробників – Майк Хірн – в своєму блозі назвав проект провальним. Більш того, він розпродав всі свої біткойни й відмовився надалі брати участь у цьому експерименті. Чи означає це, що ця валюта приречена? Покаже час.

Стосовно облігацій, то на ринках праці в основному торгуються державні облігації. Це цінні папери, які випущені державою з метою отримання коштів на свій розвиток. Основними покупцями їх є комерційні банки, але і приватна особа може купувати чи продавати облігації, що є непоганою альтернативою банківським депозитам. Власник фактично кредитує державу взамін на отримання прибутку у вигляді відсотка від суми цього кредитування.

І, нарешті, — ф’ючерс. Це своєрідний контракт, за яким сторони домовляються про купівлю / продаж товару (базового активу) в певний термін за заздалегідь обумовленою ціною. Головним завданням ф’ючерсів є обмеження ризиків несприятливих змін цін на базовий актив. Наприклад, компанія, що збирає урожай пшениці за допомогою ф’ючерсних контрактів, застраховує себе від ризиків зниження цін на зерно, поки виросте новий урожай. Тобто вона продає ф’ючерсні контракти з датою виконання (експірації) через 1 рік, наприклад. В основному на ринках торгуються ф’ючерси на валюту, ф’ючерси на сировину (нафта, золото пшениця і т.д.), ф’ючерси на державні облігації і на акції. Вони бувають двох видів: ф’ючерс з постачанням і розрахунковий (без постачання). В основному спекулянти торгують ф’ючерсами другого виду, тому їм потрібна тільки грошова вигода без реального постачання товару (базового активу).